Я не вдома, і не в Україні,
А в чужій далекій стороні.
Соловей, що плаче на калині
Часто сниться по ночах мені.
Аж луна лягає понад лугом,
Але, прокидаюсь і - нема!..
А тоді така на серці туга,
Наче літо викрала зима...
І заносить стежечку снігами,
Засипає листям із беріз.
...Мов маленька, хочу я до мами,
і не можу вгамувати сліз...
...Час іде, стрімкі його потоки,
Наче вир, закручує життя.
І стає все вужчим світ широкий,
І бурхливі тихнуть почуття.
Що ж, літа уже ідуть в долину,
Зорі щастя гаснуть в далині.
...Чи ж прийдеться рідну Україну
Ще хоч раз побачити мені?
...Вірю, вірю!.. сподіваюсь, знаю!
Що за руку доля приведе,
В рідний край, мов до святого раю,
Бо немає кращого ніде!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915482
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.05.2021
автор: majra