Я, читаю книгу ту, що прагне душа
Слухаю, музику ту, що до серця.
Пишу, що відчуваю у своїх віршах
П'ю , воду із небесного озерця.
Зарозумілі, мене не розуміють
Хтось скаже: дивачка, грішна, чи свята.
Від жадності, в очах моїх маліють
Як пожинають, тайком мої жнива.
Терплю, і мовчу зі всіма є відверта
Немає святих у всіх є помилки.
За своє вмію постояти є вперта
І часто ,плачу в подушку потайки.
Я, не люблю коли плюють в мою душу
І за моє добро кидають камінь .
Нікому, ніщо не винна і не мушу...
Не віддам, свого...Кажу , тобі Амінь!
Ти, іди з Богом у своє життя у світ...
Працюй, і твори сій зерно любові.
Святе небо, ощедрить плодами як мід
Повір, буде свято у твоїм домі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915313
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.05.2021
автор: Чайківчанка