Мені не віриться
Чую барви, світло крізь хмари,
Бачу звуки, октави і знову хмари
Життя мов річка протіка
І повороти і турботи
То потоки, то повільніше
То яскравіше, та все ж частіше
Непомітно як у сні минають дні
То рвешься, то тягне
Та все ж частіше тишина
Хоча навколо шум і гам
Мені не віриться
Що все це так
Що це зі мною
Все пропливає, час минає
Чому все так, чомусь не знаю
Мені не віриться
Тому і діється
Коли не знаєш,
Ти все ж втрачаєш.
Як не ідеш, то не прийдеш,
Коли не любиш, то й не живеш.
Пташка щебече, вітер гойдає
Все це пройде, він точно знає.
То шум, то тиша
Пташка щебече, листва шумить
Минає мить, життя біжить
Радість, журба , дзвенить ріка.
Дзюрчать струмочки,
Її синочки,
Чиста вода
ЇЇ дочка.
Все ожива, її все жде
ЇЇ чекає, їй радіє
В ній небо й хмари
Сонце й цвіт, пийте й живіть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915143
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.05.2021
автор: oreol