Я, як листок, відірваний від вітів,
Такий тендітний, нібито дитя,
Чи, як пелюстка, зірвана із квітів -
Лежить і плаче в проявах життя
Душа ранима, зморена від болю,
Рука тихенько проситься у вись,
А серце хоче так змінити долю,
Щоб стала на місця так, як колись
Лиш радість, сонце - ось цілюще зілля,
Найкращі ліки, мила благодать,
Від всього оживають квіти, гілля,
Але душа неможе все вібрать
Бо щось зламалось, як її зцілити,
Як підібрати той важливий крок?
Щоб знов могла відверто полюбити -
Для неї буде щастя і урок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914943
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.05.2021
автор: Наталі Косенко - Пурик