Маленька гілочка торкається віконця,
Дрижить суцвіття, від частих пестощів вітру,
Не мре надія до світла, лине до сонця,
У цім природи хист, тягнутися угору.
Часті дощі, кожного дня прохолода,
Геть зажурилась, моя молода калина,
Я разом з нею, ждала, чи буде нагода,
В мережці сонячній зігрітись, як дитина.
Куди не глянь, всюди зелені, розмай справжній,
Холодні зливи вволю пестили травичку,
Вона терпляча, хоч час від часу й брав відчай,
Ясніли мрії, тікав сумнів по струмочку.
Бурхливі води, нині землю напоїли,
Придали сили, від нині все хоче тепла,
Як барабани, гучні грози відгриміли,
В блакитне небо, калина квіти простягла.
24.05.2021р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914776
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.05.2021
автор: Ніна Незламна