***

 
                                                         Рідним  і  друзям,  які  повертаються  лише  в  спогадах

Твої  губи  лоскочуть  пальці
поцілунками,  теплим  подихом.
Може  квіткою  стану  вранці,
може  порохом.
—  Що  з  тобою,  моя  лебідко?
Мерзлі  роси  бринять  у  голосі.
—  То  тривоги…  ти  знаєш  звідки  —  
сірі  полози.

То  неспокій  і  ніч  у  плетиві
вигаптовують  думи  хрестиком.  
Сили  б  крилам  та  міці  злетові  —
в  синь  метеликом.  
Не  судилося  нам  нажитися
по-казковому:  в  щасті-радості...
Вітру  бігти,  а  річці  витися
в  безоглядності.
Там,  де  небо  сплелося  з  травами,
смужка  яси  —  тонка  розщілина  —
то  межа  між  світами-явами
не  розділена.
Для  побачень  або  для  зцілення  —
як  в  одну,  так  і  в  іншу  сторону,  
якщо  серце  на  двох  розділене  —
жереб  порівну.

Твої  губи  зігріли  пальці...
Пригортаюсь  душею,  поглядом.
Все  ж  собою  залишусь  вранці,
тільки  спогадом.

Таня  СВІТЛА
05.2021  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914545
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.05.2021
автор: Таня Світла