[b]А[/b] я іду на зустріч із весною,
[b]В[/b]альсує квіт з красунею у парі
[b]І[/b] ніжно стрічки з'єднує з красою,
[b]Т[/b]ріпоче легіток на тротуарі.
[b]Е[/b]х, дивний стан - ідилія вирує,
[b]Р[/b]укою розплітає довгі коси,
[b]Р[/b]оса тендітна, ніби-то воркує,
[b]О[/b]мріяно схиляючи в покоси.
[b]З[/b]а гаєм розлилась бурхлива річка,
[b]В[/b]ітається розчулена природа
[b]І[/b] в косах виграє чарівна стрічка
[b]В[/b]еснянкою, куди веде дорога.
[b]А[/b] поряд розмовляють милі квіти,
[b]В[/b]агомо заглядаючи в віконце.
[b]М[/b]илуючись красою, ніби діти,
[b]О[/b]х, як лоскоче локон ніжне сонце.
[b]Є[/b] щастя рідне і воно вже поряд,
[b]В[/b]иблискує, як образ на екрані,
[b]О[/b]сяяна в уяві дивна зоря,
[b]Л[/b]аскаво так ховається в тумані.
[b]О[/b]й, як приємний легіток весняний,
[b]С[/b]ором'язливо так тріпоче коси,
[b]С[/b]хиляє квіти милі та духмяні,
[b]Я[/b]к, ніби сон, ховаючи у роси.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914421
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.05.2021
автор: Наталі Косенко - Пурик