Надихнула, Білозерська віршем "Моя журба стелиться туманом"
Моя журба як хмари в небі
Від людської грози, я ллю море сліз.
Вигляне , сонечко в потребі...
Зітре , сльозу з очей у верболіз.
Печаль, сум розчиниться дощем
Зійде ,райдуга зацвітуть гаї.
Коли сонячно...і зникає щем
І час, зарубцює шрами в душі.
Життя, безсердечно ранить серце
Вітри, гнуть додолу як вербу.
А хто не скуштує, життя з перцем
Той не відчує, чужий біль ,журбу.
Вітер, з віття листя зриває
Ні, не здамся мене не зламати.
Шарпає, душу ...і заграває...
Загнав, пташку у клітку за грати.
Я, крізь вікно бачу тумани
Стеляться, стіною в сірій імлі.
Так хочу, до тата, до мами
Відчути, земне тепло для душі.
Надія, дає зустріти день
У мріях,в ілюзіях щаслива.
Я, не плачу... співаю пісень
За спиною ,виростають крила.
Вітрисько, осипає цвіт із вишні
Іду, у пелюсткову хуртовину.
І духу, мені дає Всевишній
Щоб піднятись, на божу долину.
М .Чайківчанка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914164
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.05.2021
автор: Чайківчанка