Похилився додолу старий дуб
Немов батько , стоїть край дороги.
Від лютих зим забілів його чуб
Від снігів, і злив натомив ноги.
Шумлять, віттям тополі, ясени...
І зеленіє буйнолистя у кронах.
Радіє, мій батьку сонечку весни
Щебету, пташці у передзвонах.
Твої натруджені руки золоті
Сіяли ,зерно любові і добра.
Так багато, ти пережив у житті
Працював, гнув спину у поті чола.
Ти, господар, вдома і в полі
Тримаєш, на плечах божий світ.
Ти, прагнув, дітям кращої долі
Вгощав, святим хлібом увесь свій рід.
Дорогий тату голубе сивий!
Прости, що залишив рідну хату.
Ти, піднімав життя - дух тужливий
І вчив, нас любити землю мати.
Твої діти , розлетілись по-світу
журавлями в далекі краї.
Летять, до калинового цвіту
Щоб віддати, тату шану тобі.
М .Чайківчанка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913802
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.05.2021
автор: Чайківчанка