***
Чекаючи кращого
Життя --
Втрачаємо
Сьогодення
Відчуття,
Бо...
Чекаючи ліпшої
Долі --
Тупієм та змиряємось,
Поволі,
З тим, що ми вже
Маємо,..
Що нам підсовує
Влада,
Яку вибираємо,
Де нас грабують..,
Всі --
На кого працюємо,
Бо втратили свою
Честь,
Як волю та свободу
Єдності,
Що народженням
Чуємо -- тілом,
Вже в собі,..
Та, в очікуванні,
Чогось кращого --
Живемо
І на когось надіємось..,
Жаліємось,
Прагнемо,
Мріємо,
Щоби себе пропустити --
У тому цінному,
Яким би вже,
Зараз,
Мусіли незалежно
Жити,
Бо життя -- коротка
Штука,
Яка не вернеться
Знову,..
Бо в цім його є --
Алгоритмом,
Наука :
Щоби себе не знайти,
А збудувати --
Той світ свого "Я"
Єдиного,
В цілім
Всесвіті,
Вже і зараз мати..,
Де волею Духу Святого
Ширяємо
І життя його,
В собі,
Сьогодні,
Персонально кожен,
Тримаємо...
-------------------------------------------
10.05.2021; Paris (A / a)
=======================
(!!!)
Надіємось на краще і... губимо то, чим би мали тішитись вже --
ВЖЕ сьогодні та зараз, бо стали стадо, а не суспільство, що має Закон та Волю вибору, як зміст Сутності кожного.., де змиряємось з рабством контролю, нагляду та стеження влади за нами ВСІМА...
-----------------
(Автор)
=======================
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913551
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.05.2021
автор: Катинський Орест