О! Як рясно груша цвіте.
Плоди щедрі дає
Щороку вона.
А ми так живемо -
Все від життя лише беремо.
І вже всеньке тепло забрали,
А холод душ своїх віддали.
І так в холоді квітне весна.
Душа так потребує тепла.
А де ж дівається воно?
Мабуть, викрадає його зло
І страхи нищать,
А ще зневіра, розпач. Ач!
І уже не віриш,
Що Христос воскрес,
Як той Тома.
Ну, що ж тоді за життя,
Коли Воскресіння нема?
Во ім"я Воскреслого Христа,
Отче, не введи нас у спокусу,
Але визволи від лукавого.
Най кожен лишається
З вірою й правдою
І любов най буде поміж нас,
Що живих і мертвих єднає
В цей воскреслий, поминальний час.
Глянь, друже,
На природу, яка ожила, воскресла.
" І не будь невіруючий, але віруючий" ( Ів.20.28).
І тоді серцем торкнешся
Воскреслого Христа,
І відкриються уста,
І прославимо Христа,
Що на восьмий день явився
І зір духовний нам відкрився.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913214
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.05.2021
автор: яся