Викресли , з думок , життя - всякий не потріб
Який стоїть, перешкодою на путі.
І не закривайся, від світу у погріб
Не розпинай , свою душу на самоті.
Ти, викинь, із свого плеча важкий картуз
Який тягне із каменем іти на дно.
А за заздрістю, ховається актор- туз
Сміється з твоєї біди і сіє зло.
А фальш , все доказує свою правоту
Бачить, чужі помилки... своє не бачить.
І плете, дерев'яний ковчег -блекоту
Ти , тонеш...він на суші, тебе " судачить."
А куди , б не закинуло тебе життя
Пам'ятай, за себе треба постояти.
Слабких, стирає в порох жорстоке життя
А сильні , вміють удар на себе прийняти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913160
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.05.2021
автор: Чайківчанка