[b]К[/b]уди нас так закинуло життя,
[b]Р[/b]озбурхуючи сміло по дорогах,
[b]У[/b] глиб сховало справжні почуття
[b]Г[/b]лобально покриваючи пороги.
[b]О[/b]браза тільки в серденьках щемить,
[b]М[/b]олитва вже також не ізціляє,
[b]П[/b]орадь, природо, як в житті вчинить,
[b]У[/b] бідності народ не виживає?
[b]С[/b]тратегії керують, ніби рать,
[b]Т[/b]римаючи в страхітті усе людство,
[b]Е[/b]легії зворушливі звучать,
[b]Л[/b]ікуючи серденька від кощунства.
[b]Я[/b]к далі жити, хто підкаже нам?
[b]С[/b]томились від жахів, що скрізь панують,
[b]М[/b]и гідно поклонімося, синам,
[b]У[/b] тім страхітті, що за нас воюють!
[b]Т[/b]ривають війни, безлад у житті,
[b]К[/b]ому потрібні злидні й та дорога,
[b]У[/b] світі, що чекає в майбутті
[b]І[/b] той неспокій, що терпіть незмога?
[b]Р[/b]озірвем пута і кінець страхам,
[b]У[/b] дружбі, вірі і людській надії!
[b]Ї[/b]м дійсно, нашим милим дітлахам,
[b]Н[/b]атхненно подаруєм світлі мрії!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913147
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.05.2021
автор: Наталі Косенко - Пурик