О черешенька, подружка мила,
Ти скажи, чому так зажурилась,
Хоч старенька- у весільнім вбранні,
Грієш серденько, втішаєш мені.
Розумію, ти сумуєш, як я,
Нині сонце в гостях надвечір’я,
Наче й світить, але, на жаль, не гріє,
Сильний вітер фату знов розвіє.
ПелюсткИ ніжні, чекають тепла,
Та надія, як вечірня імла,
Все ж розвіється, у день травневий,
Й вона злих, позбудеться приречень.
Я погляну за вікно раненько,
Привітає гілками ніжненько,
Легкий шелест і шепіт - не журись,
Йди до мене і ніжно пригорнись.
Ми з тобою, як подружки удвох,
Сум розвієм, хоча й не без пригод,
У жмут стиснем,тож віра воскресне,
І нас сонечко сповиє ясне.
06.05.2021р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913023
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.05.2021
автор: Ніна Незламна