Вибирайте , не стидайтесь , хто де має сісти,
Казку із старим сюжетом маю оповісти.
Колобок – старий знайомий буде нині з нами,
Що від діда і від баби утікав полями.
Йде по стежці він спокійно , миші не займає ,
Коли це йому на зустріч Заяць вибігає.
-Стій ! Куди це ти так , хлопче , швидко розігнався?
Розкажи як звать і звідки на дорозі взявся.
-Колобком мене назвали , мушу оповісти…
-Що ж , тебе мій любий друже , було б добре з’їсти!
Та не встиг ще Заяць навіть губи облизати ,
Колобок йому спромігся по печінці дати.
Застогнав і опустився Заяць на коліно,
Колобок уже намацав на землі поліно.
-Може щось незовсім ясно?- Зайця він питає
-Ні- вухань відповідає , запитань немає.
З Вовком Колобок подумав : "Втрапив у халепу!"
Але , врешті й з ним дав раду –хуком у щелепу.
Із Ведмедем назрівала бійка чималенька ,
Та противники рішили розійтись тихенько.
Врешті , сильну особистість треба поважати ,
Бо у відповідь ти будеш сам повагу мати!
А Лисичка зрозуміла- краще не встрявати ,
Від Сороки як дізналась все про результати.
Трохи ми сюжет у казці мусили змінити ,
Щоби діти , що читають мали зрозуміти :
Якщо хочеш у суспільстві ти повагу мати ,
У момент критичний треба силу показати!
2021р. Андрій Рубан
https://www.youtube.com/watch?v=jmcPhesXUuQ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912936
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.05.2021
автор: Андрій Рубан