Така нам випала вже доля,-
Стерпіти вірус і війну...
І на життєвім нині полі,
Самим шукати захисту...
Народ же треба шанувати,
Пошана ж завше у ціні...
Невже не знає наша влада,
Як важко людям у ці дні...
Там, ніби граються словами,
Все більш байдужі до людей...
Їх не цікавлять людські драми,
Й плачі дорослих і дітей...
Чисельна в нас Верховна Рада,
Та в залі є місця пусті...
Скажу я більше, поміж нами,
Недовподови це й мені...
Допоки є вони при владі,
Всі збагатитися спішать...
Зе - президента просять й далі,
В виборах нових участь взять...
Для них, звичайно, це важливо,
Вони вже звикли панувать...
Та й збагатися можливо,
І значно легше "працювать" ..,
Закони й дії хоч провальні,
За те зарплати он які,.,
І є ще премії важливі,
Розмови й помисли живі...
Їх не турбують людські долі,
Їм же нічого не пече,
І на життєвім їхнім полі,
Життя безбідне й чарівне ...
Їх не тривожить пандемія,
У цей важкий для людей час,
І не турбує безнадія,
Бо в них усе завжди гаразд...
Багато підприємств спинились,
Зарплати нічим видавать...
Сім"ї у скруті опинились,
Як без роботи виживать?..
Коронавірус не спинили,
Й війна на Сході все ж іде...
А, там "вгорі" лише розмови,
Коли ж кінець бідам прийде?...
Така нам випала вже доля,
Все ж віра у майбутнє є...
І на своїм життєвім полі,
Зумієм ми здолати все...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912860
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.05.2021
автор: геометрія