Я бачу, що стомилась, сядь спочинь,
Ти подивись на небо, яка синь
І сонечко промінням обійма,
Яка ж, матусю, радісна пора
На вітах вмить прокинулись бруньки
Та звідусіль загрались залюбки,
Струмки включили неповторний спів
І чути шепіт ніжний із полів
Вже відгукнулась весело земля,
Радіє ніжно, ніби як дитя
Колиску спорудила із ростків,
Що тихо заколихує під спів
Я бачу, що стомилась, сядь спочинь
Та подивись на небо, яка синь,
Природа прокидається, бринить,
Відновлюються сили, щоби жить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912346
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.04.2021
автор: Наталі Косенко - Пурик