На неї я дивлюсь, як на богиню,
А може вона й справді неземна?
У неї завжди з серця пісня лине,
І у душі завжди цвіте весна.
Її веселі барвінкові очі,
Промінням щастя світяться мені,
У своїх снах я бачу їх щоночі,
Вони, неначе квіти весняні.
Її усмішка сонячна, чарівна,
П"янить неначе дороге вино,
Перед такою стати на коліно,
Не кожному в житті, мабуть дано.
Торкнуся вуст я спраглими вустами,
Й душа палає так, немов в вогні,
Допоки є богині поміж нами,
Ніякі перешкоди не страшні.
На неї я дивлюсь, як на богиню,
А може вона й справді неземна?
За покликом душі до неї лину,
Вона для мене, зіронька ясна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911974
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.04.2021
автор: Амадей