За кораблем зграєю вирують мужні чайки.
Розгублені, верескливі, сіро-білі птахи.
Поскиглюють, наче скиглить, вся біда невчасна.
Їх клич зове подивитись на прибережний схил.
Відходимо ми від берегів Чорного моря,
Де скаламучена ця зелено-руда вода...
Знов залишаємо тісні причали і горе.
Країну вогником гріють непогасні далі.
...Одвічний рух - хвиля моря, здибиться і гине.
Її бризги - сила злої молочної піни.
Несе в невідомість морська вода весни почин.
Пташиних зграй голоси проклинають тремтіння...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911890
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.04.2021
автор: Маг Грінчук