Я нині з Господом своїм пройду
Його Дорогою Страсною,
Хрест свій на плечі покладу,
Йдучи за Ним достойною ходою…
Ми кожен день Великий пом’янім,
Ісуса болі переживши й Страсті,
Омивши свою душу від земних гріхів,
Якщо, по Волі Божій, це нам вдасться…
Тиждень Страсний – час щоб піти,
Смиренно поряд з Господом Ісусом,
Згадавши всі свої помилки та гріхи,
Приховані, так часто, мов обрусом…
Не легко справді в повсякденній суєті
Залишити усе, щоб йти лише до Бога,
Коли душа що мить в пекельному вогні,
Та в тернах з болем переплетена дорога…
Думками знову за Учителем пройду,
Вклоняючись його священним ранам,
Мабуть, життям своїм та мріями грішу,
Що не достойна у молитві стріти ранок…
Можливо, так хотів й велів Господь,
Чи інші люди так за мене все рішили,
Щоб у Седмицю навіть цю Страсну,
Мене до храму справи не пустили…
З дитинства навчена потрібно що і як,
На цьому тижні, промовляючи чинити,
Хоча в душі моїй молитва й на устах,
Але з своїм Хрестом судилося прожити…
Як Хрест, всі навіть звинувачення лихі,
Життям своїм нестиму далі я смиренно,
Щоб підніматись для очищенні душі,
В спокусах спотикаючись щоденно…
Страстям Твоїм я поклоняюся, Христе,
Твоє у серці прославляю Воскресіння,
Комусь життя моє незрозуміле та пусте –
Лиш в Волі Божій сенс мій та спасіння!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
22.04.2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911725
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.04.2021
автор: Lilafea