Як та пісня гірська мелодійна,
Просипаються зранку поля.
Як принцеса із казки чарівна,
Витанцьовує в вальсі земля.
І кружляють над нею лелеки,
Там їх крила ген – ген лопотять.
Чи то близько, чи то із далека,
Срібним дзвоном струмочки бринять.
Виграють на трембітах й цимбалах,
Баритонах, альтах в унісон.
А дбайлива рука вже подбала,
Щоб елітним засіють зерном.
То ж налиється колос у волю
Золотистим розливом ланів.
І в пшеничному стиглому полі,
Слід побачу сільських трударів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911692
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.04.2021
автор: Естет зі стажем