«За Сибіром сонце сходить…
Хлопці, не зівайте:
Ви на мене, Кармалюка,
Всю надію майте!»
Народна пісня
«Воно й правда: щасливий той,
хто не відає, що жде його попереду.»
Д. Міщенко «Синьоока Тивер»
До Устима в думках принесу
зашкарублий на серці неспокій
і наснагою змию, аж поки
намочуся в ранкову росу.
Чути мову вата́га просту
на горі заповідній, високій:
«У житті, як на ниві широкій,
хтось по плуга, а хто й по косу!»
Гей, ватаже, з тобою росту,
п’ю прадавньої Тивері соки,
прославляю Дністер синьоокий
та подільських байраків красу.
Зачарований вами вже вкотре,
оперезані Смотричом Товтри.*
*Товтри - горбистий вапняковий кряж (колишній морський риф) на Поділлі.
17.04.2021р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911354
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.04.2021
автор: Анатолій Костенюк