І знов дощі...
Дерева мокрі, як хлющі,
і на дорогах - калюжі.
...Якось незатишно в душі
від того, що немає сонця,
і дивимось на світ з віконця,
присівши в хаті на ослонця*
під дахом в ролі охоронця.
Але така вона - весна:
чи то похмура, чи ясна,
чи то знадвору, чи з вікна,
всерівно пора чудеснА.
*Ослі́н, ослон (зменшені — ослі́нець, ос¬лі́нчик, осло́ник) — у сільській ха¬ті — коротка переносна кімнатна лава для сидіння.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911191
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.04.2021
автор: Павло Коваленко