Сніг. Він і є ми...
Хоче видаватись твердим,
але сутність його - вода.
Хоче ставити межі байдужості,
та лише, про людське око, до травневих цвітінь.
Хоче рятувати надумані страхи власною сторонністю,-
та проникає в думки, цілує щоки і вуста, лягає нам на голову.
А тіло - це і є частина нашої душі, яка видима.
Сніг... Він і є ми!
Проникаючи в землю - не зникає.
Дихає, тече протоками-венами,
шумить аортами, вривається, гупає клапанами!
Знову і знову... Як любов... Як життя... Як ти і я...
15. 04. 2021р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911067
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.04.2021
автор: Іванюк Ірина