Крізь століття звертаюсь до Вас, легендарний земляче,
До високих небес посилаю у Всесвіт слова.
Я малюю в уяві допитливе личко хлоп’яче,
І тихенько бринить у думках тих рокі́в тятива.
На околиці міста йдете́, бачу, Юрію, з татом.
Він поважну професію мав – робітник-солевар.
І шукаєте сіль в рівчаку чи блукаючи садом.
А під вишнею сіли читати новенький Буквар.
Вельми добре жили Ви в Дрогобичі, рідному місті,
Та приваблював Львів, бо кохалися в мудрих книжках,
І далекі світи. Та цікаві з вітцівщини вісті
Збереглися на Вами написаних вже сторінках.
Ви – Донат-Котермак, та наймення Дрогобич обрали,
Бо вважали за честь називатись тоді цим ім’ям.
У далекі часи Ви Європу для нас відкривали.
Та ми ще не дійшли туди, жаль, не судилося нам.
Хоч проїздом, буває, шукаючи кращої долі,
Все ж знаходим прадавній Болонський університет.
Ми пишаємось Вами, бо в мудрім професорськім колі
Ви здобу́ли хвалу й неабиякий авторитет.
Наполегливі досі друковану книжку шукають,
Вашу першу, відому, що видана в Римі давно.
З неї сотні рокі́в люди думку і мудрість черпають,
Проросло на віки́ українське добірне зерно.
Задивляюсь, як Ви, на засіяне зорями небо.
Таємниці ховаються там – я всього лиш глядач.
У думках апелюю до Вас, бо буває потреба
Розв’язати складну з найскладніших потрібних задач.
Ви, на жаль, мовчите. Я б у Краків згодилася пішки
Йти до Вас, щоб, як лікар, дали Ви розумний одвіт,
Як здолати біду, припинити хвороби хоч трішки,
Бо руйнують злі віруси нині усенький наш світ.
Ви вбачали, що можна колись уподібнитись Богу,
З доброчесністю жити, неначе в раю, на землі.
Ви, як кажуть тепер, – навігатор, вказали дорогу.
І здобутки, земляче, в науках складних чималі́.
Цінували, мислителю, розвиток, розум, можливість,
І, потрібен на благо своє, результат пізнання.
Ваша постать – велична, для нас і для світу – значимість.
Найпочесніший вчений! Прийміть це народне звання.
© Галина Брич 2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911023
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.04.2021
автор: Галина Брич