сто тисяч хрестів* колишнього,
сто тисяч мовчань* сьогодні...
вже й всесвіт проївся б плішями
та в чисте убрався споднє,
сто тисяч безодней* вічності,
сто тисяч пустот* утрати...
і час би завив у відчаї,
якби тільки вмів кохати
сто тисяч цілунків Каїна,
сто тисяч міцних печатей...
а вічність іще незаймана,
хоч, ніби, уже й почата
сто тисяч оман* до дотику,
сто тисяч кохань* по тому...
а ти б цілувала опіки
й у вухо шептала - Вдома...
*своєрідні одиниці виміру
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910866
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.04.2021
автор: Redivivus et ultor