(iз циклу «ЛИСТ ДО ПО́ДРУГИ»)
М.: А у неї на вікнах колишуться вітром завіски,
Золотистими квітами тішачи матір й дівчаток.
В час вечірній, свої заплітаючи коси та кіски,
Їх охоплює ніжністю спогад про милого й татка...
Е.: В сонячному промiннi
В пусі нічних поду́шок ,
Татко за нами бiгав ,
Ми втiкали, стрибаючи з ліжок.
Татко: «Ось попались!»
Обiймав нас, пригортав до себе...
...Любий ти мій! Коханний,
Як тебе нам не вистачає...
М.: А сьогодні прибилась до шибки маленька пір'їна.
Зазирала крізь шкельце, у рамі шпарину шукала.
Непомітна для світу. У білості мрій полум'яна,
Виглядала несміло свого найріднішого цвіту...
Е: Вiдчинила я вiконце ,
Посмiхнулась радо сонцю,
А дiвчатка ще у лiжках,
Мов ранковий цвiт в росi.
Ось пiр'їна крізь шпарину
У кiмнаті оселилась,
Закружляла та припала,
Притулившись, в рiдний цвiт...
М.: Всі затихли. Кімната наповнилась дзвоном мовчання.
В павутинні думок загубились слова серенади.
Потягнулись дівчата до тої пір'їнки зітханням,
Не змогли вгамувати солоність рясних сльозопадів...
Е.: - Мамо, Мамо! - зiскочила доня із лiжка,-
Чуєш, мамо, як татком запахло в кiмнатi?!..
Я стояла бiля вiкна,
Аж захиталась пiд ногами земля,
Сло́ва вимовити не змогла
Тiльки з опухлих очей котилась гiрка сльоза...
М.: У маленькій пір'їні вмістилась великість Героя,
В тім опахалі - мужність, відвага, хоробрість та сила.
Для дружини - він спогад, її оберіг, її зброя!
Він є кожним пером, що складають для донечок крила!
Марія Дребіт - Евія Колотун (дружина загиблого Героя з Луганщини Сергія Колотуна).
06.04.2021 Португалія- Україна
фото з нету
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910248
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.04.2021
автор: VIRUYU