Ми всі ще не відчули того болю
З яким Господь вдивляється на нас,
Від наших рук палають ліс і поле
Всіх цінностей порушений баланс.
Співають птахи - їх ніхто не чує,
Росте трава - хто ходить по росі?
Ім"я Господнє згадуємо всує...
І плодим лише зло в своїй красі.
Що після нас - потоп чи муки смертні...?
Нас не хвилює навіть сама смерть,
Ми власне - "Я" - підносим вище жертви
Вже за достойність не рахуєм честь.
Зчерствіли душі в розкоші й багатстві,
В біді лиш зводим погляд до Хреста,
Кого із нас чекає Боже Царство...?
Хто в пеклі змочить спраглі нам уста...?
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910067
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.04.2021
автор: синяк