Небесний Царю -ти, моя надія
Я, довіряю лиш тобі своє життя.
Коли опускаєм руки у безнадії
Підтримуєш, духом земне буття.
Як, спраглий подорожній у пустині
він прагне, напитись живої води.
І задихається ,тіло у безсиллі
Шукає цілюще джерело знайти..
А в житті, є висота і рівнина
Підіймаємось, вгору...то йдемо вниз.
Розпускаємо крила як пташина
І життя, ставить підніжку свій каприз.
Зупинись, на мить ... подумай , людино!
І Скажи, як живеш без Спаса Христа.
Без Бога Отця - ти є сиротина
Буревії лютують ...в душі , журба.
Молись, шукай цілюще джерело -храм
Господнє світло і святе писання.
Ти, не сумнівайся , в ньому ні на грам
Господь, добрий і збудуться бажання.
Крихтою хліба голодного нагодує
спраглого напоїть краплею води.
Одягне , нагого і босого , взує
вір , у божу силу не здавайся , ти.
М .Чайківчанка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909821
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.04.2021
автор: Чайківчанка