Так, не їхні сини на війні,
Та й самі не підуть воювати,
В бліндажі не посидять вони,
Ворог в груди не буде стріляти.
І не будуть в морози, у дощ
Під ногами багнюку місити,
А у зливу не змокнуть як хлющ,
Й сонце шкіру не буде палити.
Так, не їхні сини на війні,
І не стануть вони перейматись
Тим, що мати чиясь навесні
Свого сина не зможе діждатись.
За кордоном їх діти давно
Можуть вчитися і проживати.
Хай воюють, кому не дано
Мати владу й закони приймати.
Лише в свято вдягають нові,
Дуже модні тепер вишиванки.
На трибунах волають вони:
"Україна для нас - рідна мати".
Так, не будуть вони на війні,
Бо на наш їм народ наплювати.
І не визнають зовсім вини,
Що державу вже стали втрачати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909532
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.03.2021
автор: Ольга Калина