Отож "режим тиші". Бліндаж на узвишші,
А в ньому сидить український солдат.
Розведення сили... Війна покосила...
Стискає боєць у руках автомат.
А снайпер чатує, "сепари" лютують,
І обстріл прицільний щоночі ведуть.
А наші керманичі мовби не чують
І дозвіл на відсіч бійцям не дають.
Не можна стріляти, вогонь відкривати,
Щоб знищить сепарське кубло ворогів.
В ці дні «перемир’я» і ніби затишшя
Сховали в нас зброю під сотню замків.
Армієць - без права. Розтоптана слава,
Спаплюжена Гідність і слово "Боєць".
Себе боронити не має він права?!.
Ну хто це придумав?! А хай йому грець!
Й везуть в домовині додому родині
І батька, і сина – солдата-бійця.
І з кожним днем більше, й стає тільки гірше,
Не видно свавіллю такому кінця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909482
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.03.2021
автор: Ольга Калина