Я, пташка закохана у небо
У райдужні світанки навесні.
Я Богиня муза - для тебе
І дарую тобі ніжні пісні.
Я, вільна , вільна , вільна пташка
Лечу до сонця до ясних зір.
Там молюсь , коли мені важко...
І гублю втому у синіх гір.
З сніжних хмар падає білий сніг
Замітає вчорашні сліди.
Ти нашого щастя не зберіг
В'яну квіткою від самоти.
За вікном заметіль , хуртовина
І нікого не видно , ні душі.
Так замела, все -сніжна лавина
Зима будує стіну на путі.
Ніхто не бачить, як я плачу
в золотій клітці від сліз вволю.
Надіюсь на себе й удачу, -
Що я наберу сили весною.
А ти, не зігрів душу теплом
Від вітру, гріз не захистив.
В леті не підтримав крилом
Не знаю, чи колись мене любив.
М .Чайківчанка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909423
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.03.2021
автор: Чайківчанка