День, за днем як свіча згасала
Шукала бальзам для душі слова.
У віршах, як квіт воскресала
На землі , її тримає -висота.
Прагнула, ласки і любові
Бути, коханою і любити.
Щоб душу ніжили у слові
І дерево, щастя зростити.
Злітала ,немов пташка в небо
До сонечка, до місяця і зір.
Блаженства для душі так треба
І виливала, печаль на папір.
Пила, воду як спрагла земля
Краплю дощу із небесних джерел.
Слухала, мелодію скрипаля
Як шелестить листя у дерев.
Чекала весну , сонце зрання
Раділо серденько від співу птах.
Новий день посилав вітання
І благословляв , долю земний шлях.
Без плеча друга помирала
І без підтримки та й цілунку уст.
Мрії, в колисці дум колисала
Окриляла, мова птах златоуст.
Любила, музику і життя
Все, що створив руками Всевишній.
Солов'їну пісню , вишиття
Як у саду, цвіте біло вишня.
На землі, її тримає висота
Корінням вглиб проростає в небо.
Вона , така на мільйон одна
Пише , вірші... співає для тебе .
М .Чайківчанка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909234
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.03.2021
автор: Чайківчанка