[b]Ч[/b]ерез роки змінилася картина,
[b]О[/b]х, як біжить і пролітає час,
[b]М[/b]рійливо озоряється стежина
[b]У[/b] тиху даль, указуючи шлях.
[b]Б[/b]ринить краса у свіжому світанку,
[b]У[/b] ній ранкова та п'янка роса,
[b]В[/b]иблискує трава уже в серпанку,
[b]А[/b] поряд посміхається верба.
[b]Є[/b] такі миті, що тривожать серце,
[b]Г[/b]адаю, як позбутись назавжди
[b]І[/b] я незнаю, як життя поверне,
[b]Р[/b]озгойдуючи пройдені роки.
[b]К[/b]рокуючи по світу відгукнеться,
[b]О[/b]буренність побачена очей,
[b]Н[/b]а стежці лише образ посміхнеться,
[b]А[/b] серце доторкається речей.
[b]Д[/b]уховно обездолених миттєво,
[b]У[/b] пошуках тривалих почуттів,
[b]Ш[/b]ануючи тепло святе життєве
[b]І[/b] світло у безмежності світів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909198
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.03.2021
автор: Наталі Косенко - Пурик