Коли ми всі звернули не туди:
Мабуть, нам це не проститься ніколи,
Що спільно не відчули ми біди
Екран в свідомість нам робив уколи.
Яких собі ми захотіли слуг,
Простому люду чи потрібні слуги?
І тільки небо дивлячись цей блуд
Подумало: "Ви адекватні, люди?"
Залишить вибір цей печальний слід
В "нікуди" шлях - жахливо, навіть страшно,
Хочем втекти кудись від власних бід
Але не з тими ми шукаєм щастя.
Вже й небо будить нас від цього сну
Не нам вони - їм будемо служити...
Ніколи ще не виграв той війну
Хто не зумів раба в собі убити.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909112
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.03.2021
автор: синяк