Ти Ангелом залишився у Небі,
Мов розчинився у безодні синяві,
Всевишньому, мабуть, був у потребі,
То ж не судилося побути матір’ю тобі…
Так коротко я молоком своїм кормила,
Навік закривши очі ті небесно-голубі,
Себе частинку я в могилу положила,
Зоставшись жити на цій проклятій землі…
У Небі, мабуть, тебе хмари колихали,
Де буйні вітри поряд колисанками гули,
Прийшов на землю, не пізнавши мами,
Навіть коли в останню путь тебе вели…
Така лиха мені, чомусь, небесна кара,
Від Бога послана у цім земнім путі,
Ти у житті уже шукав би, мабуть, пари,
Але вінчальні з Небом одягнув вінці…
Синочку рідний й водночас далекий,
Ти болем в серці залишився назавжди,
Вже прилетіли в Україну знов лелеки,
Що мою душу розривають на шматки…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
24.03.2021
(нині, 24.03, синочкві Степанкові виповнилося б уже 24...)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908969
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.03.2021
автор: Lilafea