Береза стояла, зажурені очі
І тихо вдивлялась у зоряні ночі,
Журбою укрила оголені віти
Та серце не знало де сльози подіти
Схилилась низенько, торкала все струнку,
Шукала у світі вона порятунку
Та щось все мовчало - лиш дихання чути,
Березі так тяжко образу забути
І віти ще нижче схилились у сумі,
Завмерши на хвильку у трепетній думі
І тихо скрапала сльоза у красуні
Та чулася пісня зворушна в відлунні
На мить зупинилась, поглянула в небо,
Для щастя багато мені і не треба
Та знаю, в житті без тепла і любові -
Не буде ні в кого щасливої долі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908851
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.03.2021
автор: Наталі Косенко - Пурик