А вічність нам простягує вже руку
Допити б ще цей келех від життя,
Та все ж в душі присутнє відчуття,
Що ми не оминемо всі розлуку.
Хай буде так - закон нам не змінити
І кожен з нас у Всесвіті - мікрон,
Але ж душі так хочеться любити...
Чому ж тоді порушуєм закон?
Чомусь не помічаєм кілометри:
Життєвий автобан, чи лише крок,
Все сховано в трагічності моменту,
Ми так і не засвоїли урок.
Все буде так, як воно має бути...
Життя і вічність, ніби - день і ніч.
Я думаю:" Лишилися секунди...?
Чи є ще час...?" Ніхто не відповість...
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908648
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.03.2021
автор: синяк