-Піди, піди, чоловіче,
Нарубай трішки дровець.
Сонечко так ясно світить,
Я зварю тобі супець.
-Не піду я в гай по дрова,
Бо у мене болить бік.
Тяжко вимовити слово,
Не радує білий світ.
-То сама я нарубаю,
А ти, любий, відпочинь.
Там птахи співають в гаї,
Швидко справлюся я з тим.
Лежав, дрімав її любий,
Повернув час на обід.
Наварила жінка супу,
Ще й вареників на стіл.
Вперезав здорову миску,
І вареників, як слід.
-Чомусь пояс мені тисне,
Розімну, піду я бік.
З'явився в нього апетит,
Поставився ще й хворим.
За чийсь рахунок звичка жить,
Було б кохання море.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908370
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.03.2021
автор: Валентина Ярошенко