Потрібен в душах карантин
Хай зникне там усе погане:
"Лише любов лікує рани..."
Як научав нас Божий Син.
Самі ми зраджуєм себе
Як варвари ми дім свій нищим,
Вже душі стали попелищем
Куди ж це зло нас приведе?
Ми Бога кличемо тоді
Коли гріхи нас полонили,
Самі ми вибратись не в силі
І гинемо в цій боротьбі.
Питаєм: " Чом караєш нас?"
Та Бог мовчить - це ми ділами,
Останній приближаєм час
І далі грішимо так само.
То може карантин - добро...?
Спинімося... А що святе?
Бо каяття мов дощ у сушу:
Зерно добра хай проросте.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908335
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.03.2021
автор: синяк