Знов засріблились, білосніжні замети,
Я поміж них, напевно могла б замерзти,
Погляди наші і рука в твоїй руці,
Тепло і ніжність, назло зимі – розлуці.
Вогонь в каміні здіймається доверху,
Поміж дровин, тонких, не наганя страху,
Лиш загадковість у нім до очей іскрить,
В раптовім спалаху стріляє і тремтить.
Як почуття, що між нас завмерли на мить,
Вже від самотності, сердечко не щемить,
Мов промінь сонця, душі освітив сяйвом,
Коханий, любий, тож нам так добре разом…
Хоча сповитий березень, ледь у імлі,
Цьому промінню порадіймо і весні.
13.03.2021р.
Вірш до
картини з інтернета
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907922
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.03.2021
автор: Ніна Незламна