Нас вішали уже й без тебе:
Земля вся в крові і кістках,
На пАлях голови до неба,
Щоб поселити в душах страх.
Ми не боялись помирати
І не вклонялися катам,
Та Україну розпинати
Не позволяли ворогам.
Не мали ворога за брата
Бо бачили все їх нутро,
Ми боронили кожну хату
І кожне місто, і село.
Та знову лізуть ці ординці
І край свій захистити як,
Як "гетьман" наш плазує ницо
І бачить мир в їхніх очах.
Свій свого хоче розіп"яти
Чи своїх вішати людей,
Не треба вже й чужого ката
Є море *** й своїх вошей.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907614
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.03.2021
автор: синяк