* * *

Бачу,  ти  навпроти  стоїш,
У  руках  твоїх  білі  троянди,
Я  не  вірю  очам,  а  це  справді  Париж,
І  проходять  повз  нас  екскурсанти.
Задивилась.  Забула  про  все,
Хто  я,  де  і  що  буде  зі  мною,
А  навколо  рожево  цвіте,
Пахне  медом  бджолиним,  травою.
Серед  шуму  авто  чую  я
Твою  сповідь  про  щире  кохання,
Наче  іншого  місця  нема,
І  година  ще  досить  рання.
Ти  мені  про  любов  проспівав,
Навкруги    безкінечна  тиша,
Так  мене  ще  ніхто  не  кохав
У  самісінькім  серці  Парижа.
Різнобарв’я  Єлисейських  полів,
Я  додому  вернусь  із  коханням,
Ти  мені  свою  душу  відкрив,
Та  скінчилась  ця  зустріч  мовчанням…
Я  любов  оцінила  за  гріш,
Бо  попала  в  пекельні  умови,
Більше  я  не  поїду  в  Париж,
Я  не  знаю  французької  мови.
Дуже  жаль,  незнайомцю,
Не  знаю,  як  звуть,
Я  до  тебе  не  можу  звернутись,
І  від  цього  у  душу  вливається  ртуть,
Що  ж  зі  мною  так  мало  відбутись?
Чи  любов  знов  покличе  в  Париж,  а  чи  ні?
Та  навряд  я  зустрінусь  з  тобою,
А  білі  троянди  завжди  будуть  цвісти
У  душі  моїй  навіть  зимою.

06.04.2013  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907534
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.03.2021
автор: Ксенія Ясень