[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Ec0s-BEstZY[/youtube]
Дивлюся відео, синочку,
В якому ти іще живий.
Його прогляну не разочок,
Бо кожен рух твій - дорогий.
Ідеш до мами по стежині,
Яка вела тебе сюди,
І квіти ти несеш їй нині,
Так, як носив ти їй завжди.
Ти прибігав іще маленьким
Свою біду розповісти,
Лилися сльози тут дрібненькі
З очей дитини-сироти.
Тулився тихо до могили,
Блудив тихенько в бур’янах,
Чув слово мамине: «ой сину...»
І розмовляв із нею в снах.
В них мама ніжно пригортала
І гладила біленький чуб.
Так любо у той час ставало:
Лишень у сні щасливим був.
Як прокидавсь – гуділи бджоли
І метушились у квітках.
Ти розумів: нема... ніколи…
А мама прийде тільки в снах.
І ось – дорослий... І в цю пору
Тобі ще тільки жити й жити,
Проте війна почнеться скоро -
Й підеш Вітчизну боронити.
Не відаєш, що твоя доля
Складає свій підступний план,
Що точить косу вже поволі
Кістлява, щоб косити лан
І щоб почати жнивне дійство:
Косити молоденький цвіт
Героїв, - щоб зібрати військо
Й поповнить ним небесний світ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906484
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.03.2021
автор: Ольга Калина