Роки як птахи відлітають у вирій

Літа,  як  птахи,  відлітають  у  вирій,
й  щороку  вертаються  до  нас  весною,
яку  ми  чекаємо  в  надії  щирій,
прощаючись  подумки  щораз  з  зимою.

З  роками  виски  посріблить  сивина,
притрусить,  неначе  зима  білим  снігом,
з  очей  виглядає  років  глибина
під  поглядом  чи  то  жалю,  чи  то  сміху.

А  десь  у  душі  поселилась  печаль
від  того,  що  хоч  і  вертаються  весни,
та  роки,  як  птахів,  не  вернеш,  на  жаль,
хоч  хочеться  вірить,  що  душа  воскресне.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905649
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.02.2021
автор: Павло Коваленко