Доторкнись до душі, як умієш...
Так, щоб ружі цвіли безупинно,
Щоб збулася, нарешті, надія,
А прокинулись солодко-винно,
Розумілись, гортались у ковдру,
Теплий затишок спільно ввібравши,
Щоби мило горнулась та гордо
Всюди поруч, усмішку діставши.
Доторкнись до душі ненароком,
Зав'яжи свою стрічку у коси,
Щоб зненацька зволожили око
Своїм сріблом незаймані роси,
Щоб тумани в очах посивіли
Від щасливих хвилин та розчулень.
Доторкнись... Я накрию, мов хвиля,
Щоб удвох, щоб нікого не чули.
Доторкнись до душі, лиш на хвильку,
Доторкнись, тільки ти так зуміла.
Я тобі відповім... ніжно тільки,
Щоб обох наше щастя накрило.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905637
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.02.2021
автор: Володимир Науменко