Чому ми зраджуємо їх?
Менших братів, адже ми - люди,
Ці очі бачимо ми всюди,
Нам цей спокутувати гріх.
Життя для них в простих речах,
Це ми їх захист і надійність:
Безмежна віра чи наївність?
А потім страх та біль в очах...
Не розуміють, не збагнуть:
Людино, як могла ти зрадить?
І будуть сльози градом падать,
А ті, що зрадили живуть...
Але колись, можливо, в снах,
Ще нам зустрінуться ці очі,
Ще відвернутися захочем,
Від від болю, що застиг в очах.
Від них не чуємо слова,
Як від людей, слова-образи,
Чи зрозуміємо відрузу:
Людського мало в нас... Нема.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905608
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.02.2021
автор: синяк