Ти така лиш одна є на цілому світі,
Що п"янить без вина, а слова - ніби квіти,
Впізнають тебе скрізь - слово душу проймає,
І в чужому краю його завжди шукають.
Ці лікують слова - ніби зцілюють душу,
Рідна мово моя, ти - граніт непорушний:
Ми не будемо всі знати роду-коріння,
Як не зростим в душі свого слова насіння.
Я впиваюся словом тільки рідної мови,
Бо за неї вбивали і вбивають нас знову,
Знаю, буде вона, на землі вічно жити,
Це - святиня для нас, її маєм любити.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905562
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.02.2021
автор: синяк