Я пішла назавжди, а в природі весна чарувала,
Залишала сліди та частинку себе я втрачала,
А ти гордо стояв та я бачила плакали очі,
Лише погляд благав та дивився у зоряні ночі
Ти візьми зупини, моє серце невпинно благало,
Ніби дотик весни, воно віддано, ніжно кохало,
Зупинявся весь світ, ніби вкрила усе павутина,
Як дозволив піти - така болісна була хвилина
Бракувало вже сил та і слів не було, щоб благати,
Через безліч років, все я чую прекрасне - кохати,
Я пішла назавжди та все бачила плакали очі,
А у серці моїм залишилися мрії дівочі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905560
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.02.2021
автор: Наталі Косенко - Пурик