А Укрїна наче Мати Божа
Заплакана, знесилена, одна,
А навкруги - безжалісна сторожа
Душа її розп"ята, чи вона...
До неба вона руки простягає,
Болить душа за втрачених синів,
У Господа за їх життя благає,
Та милості не випросиш в катів.
Вони не глянуть в очі - боягузи,
Знущаються над матір"ю й дітьми,
Що буде після них - то їм байдуже,
Напевно вже не бути їм людьми.
О, Україно-Матінко, тримайся!
Воскреснеш, як воскреснув Божий Син,
Є вірні, лиш на них ти сподівайся
За нас усіх Господь страждав один.
Ще буде мир - піднімешся з руїни,
Ти - золото, під небом голубим,
Бо лише перед Богом на коліна
Ти можеш стати - перед Ним одним.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905439
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.02.2021
автор: синяк